Український промисловець, підприємець та політик. «Король українського шиферу». Почесний голова Правління ВАТ «Івано-Франківськцемент», народний депутат України 4-6 скликань, заслужений працівник промисловості України.

Народився 1 лютого 1952р в с. Вікно Городенківського р-ну Івано-Франківської обл. у родині токаря та колгоспниці.

За даними газети «Коментарі», є одним з найбагатших людей Прикарпаття станом на 2008 рік (статки $ 63 млн.).

Бере активну участь у громадському житті рідного краю. Президент Благодійної громадської фундації імені короля Юрія. Почесний президент футбольного клубу «Цементник».

1959-1967р.р. — навчався у Вікнянській восьмирічній школі.
1971р. — закінчив Чернівецький індустріальний технікум (спеціальність «механічне обладнання промисловості будівельних матеріалів»).
1979р. — отримує кваліфікацію інженера-механіка, закінчивши без відриву від виробництва хіміко-технологічний факультет Львівського політехнічного інституту.

Після закінчення технікуму працював слюсарем з ремонту обладнання на Миколаївському цементно-гірничому комбінаті. У 1974р. пов`язує життя з Івано-Франківським цементно-шиферним комбінатом, де за 14 років проходить шлях від оператора-налагоджувальника до директора:
У 1974-1980р.р. — оператор-налагоджувальник, інженер-механік, заступник керівника цеху.
З 1980р. — керівник найбільшого на комбінаті шиферного цеху.
У 1988р. на хвилі демократизації трудовий колектив обрав його директором підприємства.
У 1999р., після реорганізації підприємства у ВАТ «Івано-Франківськцемент», обраний головою його Правління.

Під керівництвом Миколи Круця ВАТ «Івано-Франківськцемент» став найбільшим в Україні виробником шиферу.
ВАТ «Івано-Франківськцемент» контролює майже 45% українського ринку шиферу і 5% — цементу.
Станом на початок 2006р. Миколі Круцю належало 30,5% «Івано-Франківськцементу». Зконсолідувати такий пакет акцій в одних руках дозволило приєднання на початку 2000-х до ВАТ «Івано-Франківськцемент» іншого підприємства — ЗАТ «Інтелект» — і подальша емісія простих іменних акцій ВАТ. Законність цієї операції виклика́ла сумніви — зокрема, у представників правоохоронних органів. Було порушено кримінальну справу. Хоча, можливо, це було одним із елементів тиску на Миколу Круця з боку тодішньої влади.

Протягом 2007р. команда Круця формує власний холдинг, ТОВ «Івано-Франківськцемент-етерніт», скуповуючи низку західноукраїнських підприємств — виробників будівельних матеріалів. Слід відзначити, що більшість із них контролювалась «Івано-Франківськцементом» і раніше — шляхом членства у наглядових радах.

Через сина Тараса Круця Микола Федорович — найбільший співвласник (51 % акцій) холдингу. Власники решти 49 % — нинішній голова Правління ВАТ «Івано-Франківськцемент» Богдан Заєць, член Правління Ігор Гельо, комерційний директор Богдан Скрипюк та заступник голови Правління Василь Лютий.

Учасникам холдингу належить контрольний пакет (53 % акцій) ВАТ «Івано-Франківськцемент». Розподіл часток холдингу ТОВ «Івано-Франківськцемент-етерніт» в цілому відповідає розстановці сил у акціонерному капіталі головного підприємства.
Станом на 2008р. холдингу належать:
ЗАТ «Завод будівельної індустрії» (Мукачеве, Закарпатська область);
ВАТ «Долинський завод залізобетонних виробів» (Долина, Івано-Франківська область);
ВАТ «Залізобетон» (Івано-Франківська область);
Дрогобицький завод ЖБІ (Дрогобич, Львівська область);
Червоноградський завод ЖБІ (Червоноград, Львівська область);
Миколаїв-Львівський комбінат будівельних конструкцій (Миколаїв, Львівська область);
Березовицький комбінат «Будіндустрія» (Велика Березовиця, Тернопільська область);
ВАТ «Будівельник» (Коломия, Івано-Франківська область);
Надвірнянський кар'єр по видобутку гравію (Надвірна, Івано-Франківська область).

Ймовірною причиною входження Миколи Круця у «велику політику» стала невдала спроба поглинання ВАТ «Івано-Франківськцемент» на початку 2000-х французькою компанією «Ляфарж» — найбільшим у світі виробником цементу. За різними даними, інтереси французів у цьому питанні начебто лобіювалися Сергієм Тигипком (версія самого Миколи Круця) або навіть тодішнім прем'єр-міністром Віктором Ющенком. Слід відзначити, що з грудня 1999р. компанії «Ляфарж» належить ВАТ «Миколаївцемент» у Львівській області.

Микола Круць — народний депутат України:
4-го скликання (14.05.2002-25.05.2006) — по виборчому округу №85 (Івано-Франківська область), від блоку «Наша Україна».
5-го скликання (25.05.2006 - 08.06.2007) — від блоку «Наша Україна» (№79 у списку).
6-го скликання (з 25.12.2007) — від блоку «Наша Україна— Народна Самооборона» (№ 79 у списку).

В часи «пізнього кучмізму» витримав великий тиск на власний бізнес з боку влади, проте залишився вірним Ющенку. У 2006р. розглядався аналітиками, як реальний кандидат на посаду мера Івано-Франківська. На позачергових виборах 2007-го року керував виборчою кампанією (штабом) блоку «Наша Україна — Народна Самооборона» в Івано-Франківській області.

Миколу Круця називали найімовірнішим головою Івано-Франківської обласної держадміністрації після Романа Ткача.

Микола Круць — автор 15 винаходів. Власник кількох патентів на корисні моделі.

Нагороджений медаллю «За трудову доблесть» (1986р.), орденами «За заслуги» ІІІ (1997р.), ІІ (2001р.) та І (2006р.) ступеня.

У 1996р. Миколі Круцю присвоєно почесне звання «Заслужений працівник промисловості України». Дійсний член Академії будівництва України (1995р.) та Української академії економічної кібернетики (1997р.)