12.06.09
„Весна завжди була періодом змін та оновлення... Так писали у розумних книгах. Та у моєму випадку весна незмінно залишається періодом, коли я успішно знаходжу нові пригоди на свою... голову і потім рік їм гордо та впевнено намагаюсь дати раду. Цьогорічна відлига не стала виключенням, хоча й почалось все пізньою зимою та щей у просторах досить популярної соціальної мережі, де не зареєстровані хіба що президент з прем’єром, хоча... Думаю і вони там є під конспіративними псевдо типу: „Big Boss” і „То тобі так здається”. Схожі нік-нейми виплили у моїй фантазії не дарма, тому що саме в цьому форматі індивідум почав впевнено та доволі настирно турбувати моє інтернет-життя і, що найсмішніше, плавно перекочував у реальне.

Шановні читачі «антипровокативного» блогу Руслана Коцаби! Спішу донести до вас гарячу новину - наше гарне, але безпутнє Чудо, наш Бальний Розважальник, наш «європейський мер європейського міста з європейськими дорогами» є претендентом у кандидати на президентські Перегони-2010 від УНП. То не я, а лідер уенпістів, беззмінний Юрій Костенко, якого регулярно у Франківську закидають яйцями (свіжими) таке стверджує. Ось лінк на цю новину:
http://www.regionnews.poltava.ua/index.php?go=News&in=view&id=14800
Невже нам дійсно пощастило, що «Гламурний Робото-голік» від нашої праведної «всенародної любові» так делікатно і запросто «спригне»? Шкода України, якщо її очолить цей патрійота, але ж хіба Франика не шкода?

Здравствуйте, уважаемые. Вот вам еще одна тема для битвы комментариев.

Дело было так. Еще будучи 14-летним закомплексованным и угрюмым подростком, мне попалась одна вселяющая уверенность книга. Это «Полная энциклопедия здоровья» американского автора Луизы Хей. Не рекомендую ее вам читать, если вы себя и так любите и умеете терпимо относиться к окружающим, кем бы они ни были. Или можете прочитать, если психологические упражнения-установки типа: «Я люблю мой мозг, я люблю мою голову, я люблю мои уши, я люблю мои десны и миндалины, мои ягодицы и пальцы на моих ногах, мою толстую кишку и еще мой мочевой пузырь» не заставят вас лопнуть от смеха, а наоборот наставят на путь истинный. Всякое бывает.

Но я не об этом. Не зная в том возрасте, что такое психосоматика, я была очень удивлена, прочитав о прямой взаимосвязи некоторых стереотипов мышления и физического недомогания. Позже эти знания действительно помогли мне излечиться от некоторых болячек. Вот, например, некоторые докучающие заболевания и причины их возникновения.

Вчора зранку, коли готувався до заколювання свинки, прийшла мені напрочуд цікава думка, якою спішу з вами, шановні читачі мого блогу, поділитися…
Отже, «Кондолізі», прозваній так мамою за коротку рийку і нестримне бажання з біленької стати чорненькою, пощастило із днем ритуального вбивства, - гарна сонячна погода, пощастило їй і з різником –лагідний та благий чоловік, хоча і не професіональний свин-кілер, пощастило і з способом смерті – не від старості чи від свинячого грипу, а від гострого леза, у розквіті свинських сил, тобто у 8 місяців…

Ті Снятинчани, які живуть в інших містах України особливо помічають наскільки жахливо господарює містом нинішній мер. Складається враження, що окрім набирання ваги, розпродажу центральних частин міста, продажу старих історичних склепів на міському кладовищі та тупої демагогії він не здатен ні на що...

Знову передають на сьогодні сильний вітер, знову справжні піщано-пилові урагани пронесуть чистим і охайним колись Станіславовом туберкульозні палички, обгортки від прокладок, невимовний сморід та дрібне сміття… Але, на жаль, не в зуби нашому Нарцисові та його набундюченим заступникам, а щирим і невинним діточкам у легені…

Осанна! Чудо! Людоньки – чудо з чудес! Вау!
Вловив зранку добряче призабутий запах бітуму… Супер-пупер, настрій від цього майже аромату покращився, хоч я і не токсикоман. Свято прийшло! Тут вже хочу похвалити нашого трудяжку-роботоголіка Віктора Андрусовича… Критика критикою, але якщо почали врешті-решт заліплювати асфальтом дірки на вул.Кармелюка, де я мешкаю – це швидше всього завдяки побажанням мера Анушкевичуса, а не наперекір йому? Опозиційне щире спасибі кєровнику «політично відповідального» міськвиконкому, справжньому другові обдарованих дітей і фізкультурників!

Зважаючи на те, що ці дописи уважно переглядають розумні працівники міськвиконкому та недурні депутати (принципово не кажу про анонімних нереєстрованих «Гостей», які з примусу своїми гидкими коментами засирають мій відновлений блог) , звертаюся до вас, шановні Адекватні з колишньої нарваної команди «За Анушкевичуса»:

Сьогодні Страсний Четвер… Чистий Четвер, як кажуть в нас, у Галичині. Окрім сповіді церковної, маю потребу в блог-сповіді. Знаково, що саме перед Великодними святами нові власники «малої кави» відновили мені паролі допуску на сайт та, відповідно, і право поповнення свого блогу. Окрема подяка їм за увагу до блогера ;) Після першого допису про «пиво Балтіку та Анчоуси» попередні власники сайту нагло заблокували мені доступ до моєї сторінки, навіть не попередивши. Але не про це буду говорити із можливими читачами свого блогу в Чистий Четвер…

Досьє: Регіональна газета «Галичина» заснована у 1990 році. Засновниками є Івано-Франківська обласна рада та трудовий колектив редакції газети. Газета виходить тричі на тиждень – по вівторках, четвергах і суботах. Тижневий наклад газети – понад 91000 примірників.

Головним «управляючим» у редакції «Галичини» є пенсіонер Василь Назарчук, а його заступником (видалено редактором) Емілія Турковська. Я не маю наміру обливати брудом цих осіб чи піддавати сумніву їх супермодні та державного значення регалії. Все що я про них думаю, я їм сказав ще у далекому 2005-му.

Однак, реальними власниками і диктаторами «свободи слова» у вищезгаданому мас медіа є губернатори. Спочатку журналісти танцювали під дудку Вишиванюка, потім під пісеньки Ткача, а тепер вони чемно вилизують дупу «прикарпатського гуцула» - Палійчука. А ще гріх не згадати, що час від часу, газета обслуговує секретарів обласної ради, депутатів та окремих міських голів.

Моя предыдущая статья в блоге вызвала некоторые вопросы по поводу того для кого это написано. При чем заданы эти вопросы теми, кто невнимательно читает и настроен на «обсирательный» лад. Но тем не менее я еще раз повторю то, о чем писала в комментариях. Во-первых пишу для женщин, которые получают удовольствие не только от постоянного угождения мужчинам, перемывания косточек подругам и порой от роста цен на акции на фондовом рынке. Точнее для женщин, которые ценят свое свободное время, часто посвящают его самим себе, получают от этого удовольствие и при этом думают чем бы себя еще таким побаловать, чтоб и пользу принесло и настроение подняло, и при всем этом не деградировать, превратившись в обитательницу салона красоты. Во-вторых пишу о том, в чем хорошо ориентируюсь и что для меня приятно. Ну и в-третьих, все-таки я хорошо отношусь к мужчинам и считаю, что общаться с ними приятнее, когда ты довольна не только самим фактом общения и пребывания с ними, но и самой собой. Если одной фразой, то все это для тех, кто того же мнения.

Якщо бути відвертим від самого початку, то я мушу відкрити найпотаємніший секрет всесвіту – на Прикарпатті немає ЧЕТВЕРТОЇ ВЛАДИ так само як і немає справжньої журналістики. І насправді все прикарпатське мас медіа – це велике, смердюче та непрофесійне ГІВНО. А на запитання: «Хто є хто у прикарпатській журналістиці?», є тільки одна відповідь – «Всі є ніким!»

Якось читаючи Євангеліє, я натрапив на тезу яка змінила все моє уявлення про журналістику. Там писало наступне: «Рече Господь: "Будьте мудрі, як змії, і чисті, як голуби".

Коли після шести років журналістики я зрозумів, що можу бути змією, але дуже рідко можу залишатися голубом, я покинув цю справу і почав займатися іншим…

У своєму блозі хочу розповісти Вам про…

Коротше, читайте самі, робіть висновки, коментуйте, критикуйте, живіть та думайте

Ну, собственно вот первое, из того, что я обещала.

Как-то грустно становится, когда читаешь разные слюнобрызжущие статьи и комментарии по поводу того, кто где облажался и как это приятно другим. На самом деле, когда при создании чего-либо, тебя начинают поливать помоями, то в этом регионе – это символ того, что это "что-то" имеет шанс стать успешным.

Мій попередній пост про «цитадель мажорності» наробив чомусь неабиякого шуму та галасу. «Палада», звісно, нікчемно порожній заклад, але в місті бувають і набагато страшніші ресторани-недорозуміння. Продовжуємо тему «незрозуміло-чому-понтових» громадських закладів харчування.

Про клуб під назвою «Pallada» мені розповів друг – мовляв, там такий суворий dress-сod, що його навіть не пустили до ресторану у футболці. Звісно, що я не змогла пропустити нагоди відвідати настільки позиційний та елітарний заклад.

У «сірий шум» замовленої інформації втикається нова мелодія. Вона ще ледь чутна, але найздібніші з малят починають вже їй підспівувати. Як тільки замовлена банда у ЗМІ затягує арію «Підтримаємо вітчизняного виробника...», як здібні малята доспівують: «...якого вже немає».

Україна в мене асоціюється з державою яка програла всі можливі війни і з останніх сил сплачує контрибуцю переможцеві. Це сумно але українці дійсно праграли війну ворогові - своєму чиновнику.
Кожний українець особисто сплачує контрибуцію у вигляді податків, кредитів, хабарів.

У вівторок відвідав презентацію нового перекладу “Венери в хутрі”, що співпав з днем народження Леопольда фон Захер-Мазоха. Книжку до культурного центру “Є” привіз Василь Габор зі Львова. Перкладачка Наталка Іваничук справила приємне враження компетентною розповіддю про своє транслейтерство.